Contemporary transformations of the world, the ones that put all
realms of human life to the test for their rational resilience, require that the
meaning, role and prospects of such kind of intellectual experience of
mankind as philosophy be rethought. The digital world appears a powerful
instigator manifesting limitations of modern rationality, which mostly acquires one-dimensional interpretations of scientific truth. However, the digital age opens up new horizons and forms of rationality. Philosophers are
faced with an extremely important task of preserving rational instructions
of culture and legitimize those of its forms that are being ignored by modern
rationality. For this purpose philosophy alone has to understand the directions of its changes. Self-renewal of philosophy provides it with an
opportunity to regain its identity of the "supreme science", i.e. the transdisciplinary sphere of knowledge keeping the core of all other spheres. We
could talk about interstitial presence of philosophy that manifests itself in
interdisciplinary and transdisciplinary characteristics of the latter. For interstitial presence of philosophy is considered as the supremacy of philosophy. The latter is viewed not only in the scientific area but in general
human practice. Therefore philosophy appears a necessary tool in everyday
life for enlightening a human nature. That is why philosophy is tightly
linked with morality. To achieve the philosophy supremacy, it needs: 1) to
overcome disciplinary closeness of philosophy towards other forms of rationality, in particular, towards scientific knowledge and other philosophical
traditions; 2) to strengthen philosophical argumentative and analytical apparatus by addressing the problems of morality.
Сучасні трансформації світу, котрі стають випробуванням усіх
сфер людського життя на їх раціональну стійкість, потребують переосмислення значення, ролі та перспектив такого роду духовного досвіду людства як філософія. Світ цифри постає могутнім провокатором
виявлення обмежень модерної раціональності, котра здебільшого набуває одномірних тлумачень наукової істини. Разом з тим, цифрова
епоха розкриває нові горизонти та форми раціональності. Перед філософами стоїть вкрай важливе завдання збереження раціональних
настанов культури та легітимація тих її форм, котрі модерна раціональність ігнорує. Для цього філософія сама має усвідомити напрями власних змін. Самооновлення філософії дає їй можливість
повернути собі втрачену позицію "верховної науки", тобто трансдисциплінарної сфери знань, котра утримує універсальне ядро всіх інших
знань. Можна говорити про інтерстиціальний характер присутності
філософії, котра виражає себе в міждисциплінарному та трансдисциплінарному характері останньої. Свою верховність філософія виявляє
не лише серед наукових дисциплін, але й у людській практиці загалом.
Вона постає необхідним знаряддям повсякденного життя. Ось чому
для даного дослідження важливо з’ясувати яким чином філософія суттєво пов’язана із мораллю. У цифрову добу актуалізується висновок
про те, що для філософії завжди було важливішим бути корисною для
людського життя, ніж абстрактною сферою (незалежною від реальних
людських потреб) вироблення знань. Щоб повернути своє верховенство філософії потрібно: 1) подолати дисциплінарну закритість філософії іншим формам раціональності, зокрема, науковому знанню та
іншим філософським традиціям; 2) посилити аргументативно-аналітичний апарат філософії за рахунок виходу на проблеми моралі.
Современные трансформации мира, которые становятся испытанием всех сфер человеческой жизни на их рациональную устойчивость, требуют переосмысления значения, роли и перспектив такого
рода духовного опыта человечества как философия. Мир цифры становится мощным провокатором выявления ограничений модерной рациональности, которая в основном приобретает значение одномерного
толкования научной истины. Вместе с тем, цифровая эпоха раскрывает
новые горизонты и формы рациональности. Перед философами стоит
крайне важная задача сохранения рациональных установок культуры и легитимация тех ее форм, которые современная рациональность
игнорирует. Для этого философия сама должна осознать направления
собственных изменений. Самообновление философии дает ей возможность вернуть себе утраченную позицию "верховной науки", то есть
трансдисциплинарной сферы знаний, которая содержит универсальное
ядро всех других знаний. Можно говорить о интерстициальном характере присутствия философии, выражающей себя в междисциплинарном и трансдисциплинарном характере последней. Свое главенство
философия обнаруживает не только среди научных дисциплин, но и в
человеческой практике в целом. Она выступает необходимым орудием
повседневной жизни. Вот почему для данного исследования важно выяснить каким образом философия существенно связана с моралью. В
цифровую эпоху актуализируется вывод о том, что для философии всегда было более важно быть полезной для человеческой жизни, чем
абстрактной сферой (независимой от реальных человеческих потребностей) знаний. Чтобы вернуть свое верховенство философии нужно:
1) преодолеть дисциплинарную закрытость философии другим формам рациональности, в частности, научному знанию и другим философским традициям; 2) усилить аргументативно-аналитический
аппарат философии за счет выхода на проблемы морали.
