У статті розглянуто проблему використання антиномії універсалізації та диференціації як важливих методологічних підходів до вивчення метадискурсу масової
комунікації. Використовуючи як найбільш популярний загальнонауковий метод системний аналіз, науковці не завжди оцінюють всю повноту його можливостей і прихованих у ньому неантогоністичних суперечностей (антиномій). Однією з таких глибинних
методологічних антиномій є неантогоністичне протистояння універсалізації та диференціації. Зокрема, розглянуто, як ця антиномія справджується та реалізується у вивченні дискурсу мас-медій як сукупності медіакомунікаційних практик.
The article deals with the problem of using the antinomy of universalization and differentiation as important methodological approaches to the study of metadiscourse of mass
communication. Using as the most popular general scientific method system analysis, scientists do not always appreciate the fullness of its capabilities and hidden in it non-anthonic
conflicts (antinomies). One of these in-depth methodological antinomies is the non-anthonic
conflict of universalization and differentiation. In particular, the purpose of this article is to
consider how this antinomy is true in the study of the mass media discourse as a set of media
communications practices.
The generalization meaning of the differentiation methodology, which is realized in
many sciences in the differential approaches that (as they do) lie on the surface, is mainly due
to the pragmatism and influence of the empiric. This leads to inhibition and limitation of the
use of multidisciplinarity, excessive accentuation of the practical application of researched
results.
In procedures for the development of multiple characteristics of communication
spaces in the "knowledge society" meta-journalism is born as a model of the classical
journalistic process, which, in a globalized space, not only brings together its representatives
irrespective of state borders and geographical distances, but at the same time gives the
opportunity for privacy and the creation of small networks and small groups. Similarly, it is
important that, among the theoretical postulates of system analysis, it is possible to
implement, with the greatest consistency and completeness, one of the main functions of
scientific theory – integrating, which allows combining into a single scientific system all the
diversity of theoretical and empirical data, giving them a systematic and in-depth
interpretation.
В статье рассматривается проблема использования антиномии универсализации и дифференциации как важных методологических подходов к изучению метадискурса массовой коммуникации. Используя как наиболее популярный общенаучный метод системный анализ, ученые не всегда оценивают всю полноту его возможностей и
скрытых в нем неантагонистических противоречий (антиномий). Одной из таких глубинных методологических антиномий является неантагонистическое противостояние
универсализации и дифференциации. В частности, рассмотрено, как эта антиномия
подтверждается и реализуется в изучении дискурса масс-медиа как совокупности медиакоммуникационных практик.
