Статтю присвячено ключовим питанням новітньої концепції правового регулювання робочого
часу через призму тенденцій розвитку суспільства, держави та ринку праці. Робочий час розглянуто
як категорію науки трудового права, як інститут галузі трудового права, а також досліджено
розуміння поняття робочого часу в процесі правозастосування, зокрема, здійснено аналіз
європейської судової практики (ЄСПЛ, Суду справедливості ЄС), що особливо актуально у зв’язку з
реалізацією положень Угоди про асоціацію України з ЄС. Наголошено, що головна увага має бути
приділена питанням пріоритетності запитів та інтересів працюючих, формування дієвих
механізмів соціального партнерства, тенденціям міжнародного ринку праці. Критично осмислено
стан правового регулювання робочого часу. Виокремлено ключові проблеми, пов’язані з відсутністю
якісних і системних реформ, застарілістю та архаїчністю трудового законодавства. Визначено
міжнародно-правові засади регулювання робочого часу. Розглянуто особливості підходів до
законодавчого регулювання робочого часу. Окреслено сучасну систему принципів правового
регулювання робочого часу.
This article discusses the key issues regarding the newest concept of the legal regulation of working time
through the prism of trends in the development of society, the state, and the labor market. The chief attention
should be paid to the issues of the priority of requests and interests of employees, the formation of effective
mechanisms of social partnership, and the trends of the international labor market. Critically comprehended
is the state of legal regulation of working time. It is stressed that, from the legal point of view, the current
state of the legal regulation of working time appears somewhat vulnerable, taking into account the following
factors: the non-compliance with the state of labor market development; inefficiency, ineffectiveness of
legal regulation; the lack of proper motivation of labor productivity, taking into account the necessity of
guaranteeing the life, health, and efficiency of every worker; the lack of proper mechanisms for organizing
the working time, including modern, innovative jobs; insufficiency of legal mechanisms for the use of
information and other technologies of working time control; lack of quality mechanisms for the
implementation of international social standards; absence of an optimal combination of the working time,
rest time, and occupational safety; the lack of proper mechanisms for taking into account the needs and
interests of persons with disabilities and other socially vulnerable categories of persons; the lack of effective
oversight and control; the lack of jurisdictional protection, etc.
