У статті проаналізовано основні провокативні фактори, які призводять до вчинення корупційних злочинів у великих масштабах: 1) правова неграмотність населення щодо корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень; 2) низький рівень заробітних плат державних службовців, а також осіб, прирівняних до них; 3) нечіткість законодавства, яке регулює дане питання; 4) зволікання із покаранням корупціонерів; 5) збільшення відсотку корупційних проявів у стосунках влади та приватних підприємців. Виділено проблему підслідності корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень, яка полягає у нечіткому визначенні повноважень всіх органів, які спеціалізуються на розслідуванні злочинів даної категорії. Це призводить до порушення правил підслідності, затримує процес розслідування та підриває авторитет правоохоронних органів, за чим слідує зменшення довіри населення до всіх державних органів. Звернено увагу на потребу у застосуванні кримінально-правових засобів впливу на корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення, яка зумовлюється масштабами збитків, завданих даними правопорушеннями, тому що вони спричиняють погіршення економічного становища не тільки окремих суб’єктів у суспільстві, а й всієї держави в цілому. Зазначено, що у системі правоохоронних органів створено два самостійних суб’єкта розслідування кримінальних правопорушень, вчинених високопосадовими особами, суддями, прокурорами та іншими працівниками правоохоронних органів, з одною відмінністю, яка полягає у тому, що Національне антикорупційне бюро повинне розслідувати корупційні правопорушення, вчинені високопосадовими особами, а Державному бюро розслідувань підслідні всі інші кримінальні правопорушення, вчинені частиною із цих суб’єктів, а саме державними службовцями категорії «А». Виокремлено проблему розподілення компетенцій між ДБР, НАБУ, СБУ, слідчими органів, що здійснюють нагляд за дотриманням податкового законодавства, слідчими Національної поліції та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Така ситуація виникає у зв’язку з тим, що ст. 216 КПК України не чітко розмежовує компетенції різних правоохоронних органів, тому вони можуть розслідувати правопорушення, які віднесені до компетенції інших органів. Стаття 216 КПК України є досить громіздкою. Запропоновано виділити підслідність різних правоохоронних органів у різні статті і чітко їх охарактеризувати. Це б унеможливило допущення помилок з підслідністю та питаннями компетенції.
The article analyzed the main provocative factors that lead to the commission of corruption crimes on a large scale: 1) legal illiteracy of the population about corruption and corruption-related offences; 2) low level of salaries of civil servants, as well as persons equated with them; 3) unclear legislation regulating this issue; 4) delay with punishment of corrupt; 5) increasing the percentage of corruption in relations between the authorities and private entrepreneurs. The problem of the prosecution of corruption and corruption-related offences is highlighted, which consists in the unclear definition of the powers of all bodies specializing in the investigation of crimes of this category. This leads to a violation of the rules of investigation, delays the investigation process and undermines the authority of law enforcement agencies, which follows a decrease in public confidence in all State bodies. Attention is drawn to the need for criminal remedies to influence corruption and corruption-related offences, which are caused by the extent of damage caused by these offences, as they cause deterioration of the economic situation not only of individual actors in society, but also of the State as a whole. It was noted that in the system of law enforcement agencies, two independent subjects have been established to investigate criminal offences committed by high-ranking persons,judges, prosecutors and other law enforcement officials, with one difference - the National Anti-Corruption Bureau should investigate corruption offences committed by high-ranking persons, and the State Bureau of Investigation should investigate all other criminal offences committed by some of these entities, namely civil servants of category “A". The problem of the distribution of competences between the SBI, NABU, the Security Service, investigators of bodies responsible for monitoring compliance with tax legislation, investigators of the National Police and the Specialized Anti-Corruption Prosecutor’s Office has been identified. This situation arises from the fact that article 216 of the Code of Criminal Procedure of Ukraine does not clearly define the competence of the various law enforcement agencies and they can investigate offences falling within the competence of other bodies. Article 216 of the Code of Criminal Procedure is rather cumbersome. It is proposed to highlight the jurisdiction of various law enforcement agencies in various articles and to describe them clearly. This would make it impossible to make mistakes with jurisdiction and competence issues.
