Abstract:
Життя і творчість Мігеля де Унамуно є показовими для культури й
літератури XX і XXI століть у плані вироблення підходів до
розв’язання екзистенційних проблем людського існування. Однією з
таких проблем стало вигнання, яке мислителю і письменнику довелося
пережити з 1924 по 1930 рр. Цей гіркий досвід відбився у
незавершеному творі "Підручник з донкіхотства", збірках поезій "З
Фуертевентури до Парижа" (1925 р.) і "Баладник вигнання" (1927 р.),
у листуванні, у книзі "Агонія християнства" (1925 р.), яка вважається,
поряд із "Життям Дон Кіхота і Санчо" та "Про трагічне відчуття
життя", одним із головних філософських есеїв мислителя і
письменника, у новелі "Як твориться роман" (192,6 р.). Метою цієї
розвідки є вивчити, яким чином травма вигнання позначилася на
інтелектуальній біографії Унамуно, а також на ідейно-тематичних і
жанрово-поетикальних особливостях його прозових і поетичних
текстів, написаних у цей період. У такий спосіб я маю намір зробити
внесок в осмислення чинників, що формують ідентичність та художню
свідомість інтелектуала-літератора, втягнутого у міграційні процеси.
