Ідеал автентичності і політика визнання у філософії Чарльза Тейлора

Abstract

Вимога визнання розглядається як один з ключових соціально–політичних наслідків постання модерного морального ідеалу автентичності. Увагу зосереджено на витоках позиції Ч. Тейлора, зокрема на розробці теми визнання у філософії Ж.–Ж. Руссо та Ґ. Геґеля. Розглянуто Тейлорові застереження щодо можливості збереження і захисту автентичної ідентичності засобами універсальної системи прав. У статті також висвітлено ключові реакції на Тейлорову концепцію визнання. Проаналізовано розширення аргументації й критичні зауваження, здійснені К. Аппіа, щодо взаємного зв’язку й обмежень визнання на рівні особистісної й колективної ідентичностей. Відтворено основні пункти критики Ю. Габермасом Тейлорового проекту переосмислення лібералізму, зокрема розкрито ключові тези реабілітації Ю. Габермасом процедуралістської концепції прав як інструменту захисту культурних та соціальних відмінностей.

The article examines the demand for recognition as important social and political consequences of the rise of the modern moral ideal of authenticity. The research is focused on J.–J. Rousseau’s and G. Hegel’s teachings on the idea of recognition, which are defined as key sources of Taylor’s stand. The paper examines Taylor’s warnings concerning the system of universal rights as means for preservation and protection of authentic identity. The article analyses key responses to Taylor’s concept of recognition. The author examines K. Appiah’s suggestions to extend Taylor’s argumentation and also his criticism concerning correlations between personal and collective levels of recognition and its boundaries. The paper discovers basic points of J. Habermas’s criticism against Taylor’s reconsideration of liberalism, particularly it exposes Habermas’s arguments on rehabilitation of the proceduralist conception of rights as means for protection of cultural and social differences.