Вимога визнання розглядається як один з ключових соціально–політичних
наслідків постання модерного морального ідеалу автентичності. Увагу
зосереджено на витоках позиції Ч. Тейлора, зокрема на розробці теми визнання
у філософії Ж.–Ж. Руссо та Ґ. Геґеля. Розглянуто Тейлорові застереження
щодо можливості збереження і захисту автентичної ідентичності засобами
універсальної системи прав.
У статті також висвітлено ключові реакції на Тейлорову концепцію
визнання. Проаналізовано розширення аргументації й критичні зауваження,
здійснені К. Аппіа, щодо взаємного зв’язку й обмежень визнання на
рівні особистісної й колективної ідентичностей. Відтворено основні пункти критики Ю. Габермасом Тейлорового проекту переосмислення
лібералізму, зокрема розкрито ключові тези реабілітації Ю. Габермасом
процедуралістської концепції прав як інструменту захисту культурних та
соціальних відмінностей.
The article examines the demand for recognition as important social and
political consequences of the rise of the modern moral ideal of authenticity. The
research is focused on J.–J. Rousseau’s and G. Hegel’s teachings on the idea of recognition, which are defined as key sources of Taylor’s stand. The paper
examines Taylor’s warnings concerning the system of universal rights as means for
preservation and protection of authentic identity.
The article analyses key responses to Taylor’s concept of recognition. The
author examines K. Appiah’s suggestions to extend Taylor’s argumentation and
also his criticism concerning correlations between personal and collective levels of
recognition and its boundaries. The paper discovers basic points of J. Habermas’s
criticism against Taylor’s reconsideration of liberalism, particularly it exposes
Habermas’s arguments on rehabilitation of the proceduralist conception of rights as
means for protection of cultural and social differences.
