У статті розкрито явище, на яке від
XIX століття звертають увагу історики літератури та культури, а саме - наявності в рукописних зошитах барокової доби (XVII-XVIII століть) "непристойних", "фривольних" текстів. Тут обґрунтовано необхідність
історизувати «непристойне», означити відмінність між модерними (науковими, етними) і немодерним (емними) поглядами на «непристойність» записи XVII-XVIII століть для контекстуальнішого розуміння значень цих записів
у середовищі їхнього функціонування. Такий підхід дасть
змогу означити нову перспективу для вивчення модернізаційних процесів у сфері мови та інтимності.
This paper is an introductory review of the question discussed
by historians of literature and culture since the 19th century,
namely a presence of "bawdy" and "frivolous" songs next to
spiritual texts in the early modern manuscripts. I argue for the
necessity to historicize a concept of "bawdiness" and distinguish between modern (etic) and non-modern (emic) perception of "bawdy" songs in the Baroque epoch. This methodological move helps to provide a more nuanced understanding
of the meanings and functions of these records. This approach
facilitates developing a new perspective for the study of modernization in the sphere of language and intimacy.
