Віднайдений в архіві рукопис "Записок для истории Малороссии" -
це розпочатий 1849 р. і полишений незавершеним твір Іллі Федоровича
Тимковського (1773-1853). "Записки", як і велика (коли не більша) частина рукописної спадщини Тимковського, досі були обійдені увагою
дослідників попри те, що серед авторів, котрі писали про Тимковського,
бачимо таких помітних діячів "на поле общественно-научном", як його
племінник Михайло Максимович, Микола Шугуров, Володимир Науменко. На противагу масштабній громадській діяльності Тимковського,
яка виходила за рамки професійного поля (юрист, педагог, літератор etc.),
його історіографічну спадщину досі вивчено фраґментарно і редуковано.
Зокрема, не досліджено ролі Тимковського у представленні історико-культурного простору України, історичної свідомості та знання, у створенні
умов для розвитку українського історіописання. Проте, збережений
корпус джерел з архіву Тимковського разом з його еґо-документами, що
їх було опубліковано в XIX столітті, дозволяють заповнити цю лакуну.
Такій меті присвячено й дану статтю. Її перша частина покликана окреслити біографічний контекст автора "Записок", зокрема, закцентувати
увагу на значенні для нього історії та пам’яті, а також простежити генезу
ідеї написання історичного твору та "зовнішні" обставини, які призвели
до того, що роботу над "Записками" було перервано. У другій частині
(в наступному випуску "Київської Академії") планується опублікувати
текст "Записок" з аналізом джерелознавчого та соціо-культурного контекстів їх створення, а також історичних поглядів автора та співвідношення його інструментарію в історіописанні та мемуаристиці.
The archive discovery, manuscript "Notes for the history of Malorossia" ("Zapiski dla istorii Malorossii") composed by Ilia Fedorovich
Timkovskii (Илья Федорович Тимковский, 1773-1853), was initiated
by its author in 1849, yet it was never finished. Like the majority of
Timkovskii’s compelling written heritage, the "Notes" were overpassed
by the researchers, even though such prominent figures in social science
as Ilia Fedovorich’s own nephew Mikhail Maksimovich, Nikolai Shugurov,
and Vladimir Naumenko wrote about Timkovskii. Unlike his impressive intellectual and social activity that surpassed the boundaries of his
professional mandate (as lawyer, educator, literary scholar, etc.), his
historiographical image remains fragmented and partial. Specifically,
historiography is scarce as to the role Timkovskii played in facilitating
the emergence of Ukrainian historical-cultural space, historical
consciousness and knowledge, as well as in creating conditions for
development of Ukrainian historic writing. Meanwhile, persisting
documentary sources from Tikovskii’s archive, along with his egodocuments that were published in the 19th century, allow to fill this
void. The structure of this publication is determined by aforementioned
historiographical factors and the intent to introduce new historical
sources into scholarly practice. This article includes only the first part of
the publication. As such, it provides the introduction into the biographic
context of the author of the "Notes", and focuses on his vision of the
meaning of history and heritage. It follows the evolution of his idea
to write a historical composition through the documents, as well as
"external" reasons that caused him to stop working on the "Notes". The
second part of the publication (in the next issue of Kyivan Academy),
along with the original text of "The Notes for the history of Malorossia",
will include the analysis of the sociocultural and source study context
within which the "Notes" were created, as well as historical views of the
author, and the relationship between his memoirs and historical writing.
