До історії цензури в українській літературі 1920-х років

Abstract

Історія публікації текстів у 1920-х рр., вивчення механізмів "спотворення" їх органами цензури порушує важливі текстологічні проблеми – відтворення оригінального авторського тексту, який часто виявляється захованим за владною розправою редактора та цензора. У цій статті ми подаємо деякі матеріали з Центрального державного архіву вищих органів влади України, які стосуються літературного життя 1927 року. Це документи, які можуть бути цікаві для реконструкції певних аспектів творчості українських письменників, уточнення їхніх біографічних даних. Це заява Володимира Свідзінського щодо видання його книжки "Вересень" (1927) та внутрішня рецензія політредактора на неї. Це уривки статті-передмови Максима Рильського "Міцкевич" до перекладеного ним твору А. Міцкевича "Пан Тадеуш" (1927). Також у статті наведено матеріал щодо вилучення деяких уривків з передмови Андрія Ніковського до повісті Проспера Меріме "Коломба" (1927) та вилучення уривків із двох передмов Михайла Івченка до перевидань збірки оповідань Марка Вовчка (1927) та збірки оповідань Панаса Мирного (1927).

In the 1920s, the history of the publication of texts and the study of mechanisms of their "distortion" by the censors are important problems of the history of their publication. Often the original text is hidden behind its imperious alteration done by editor and censor. In this article, some archival documents are published. It is important for the reconstruction of certain aspects of the works of Ukrainian writers and for studying their biographies. In this piece, we are publishing Volodymyr Svidzynskyi’s statement in order to publish his book "Veresen" ("Semptember", 1927) and its internal review of political editor. Additionally, in this paper we publish the fragments of Maksym Rylskyi’s article "Mickiewicz" (1927); the piece of Andrii Nikovskyi’s preface to "Kolomba" (1927), the novel of Prosper Merime; and the fragments of two papers by Mykhailo Ivchenko to a new edition of Marko Vovchok’s and Panas Myrnyi’s short stories (1927). All in all, we can summarize that in Ukrainian literature censorial restrictions increased after 1927. The key points of ideological content of the texts are as follows: they were not allowed to negatively claim about Russian culture and the influence of Russian literature on the Ukrainian literature; they were not allowed to ignore social factors of the development of culture and literature; they were not allowed to possibly comment on censorship in the Soviet literature.