До проблеми ідентичності в романі "Фелікс Австрія" Софії Андрухович

Abstract

У статті проаналізовано, яким чином перебування західної частини України у складі АвстроУгорської імперії вплинуло на самототожність українців. У центрі нашої уваги опинився роман "Фелікс Австрія" Софії Андрухович, оскільки він, на нашу думку, на прикладі стосунків Аделі Анґер та Стефи Чорненько добре демонструє справжнє становище українців у складі АвстроУгорської монархії. Стосунки між жінками ми розглядали генералізовано: як відносини між поляками, австрійцями з одного боку та українцями з другого. Важливим для нас було з’ясувати, яку ідентичність має головна героїня українка Стефанія Чорненько. Ми також зважали, хоча і меншою мірою, за браком текстового матеріалу для дослідження, на самототожності інших персонажів роману. У статті йдеться про імпліцитну полеміку тексту Софії Андрухович зі "станіславівським феноменом", відомим ностальгією за часами Монархії: виявлено, що в романі є передапокаліптичні настрої.

This article investigates what influence the inclusion of the western part of Ukraine in the AustroHungarian Empire had on Ukrainians’ identities. De jure our country was equal, but de facto oppressed. We focus our attention on Sofia Andrukhovych’s novel “Felix Austria” as this text in particular eloquently depicts, on the example of the relationship between Adelia Anger and Stefa Chornenko, conditions for Ukrainians in the Austro-Hungarian Monarchy. Relations between the two women are considered in a generalized way, as Poles and Austrians on one side, and Ukrainians on the other. Our main intention was to investigate what identity the main heroine, Stefa Chornenko, has. Stefa herself is an unreliable narrator, denying to accept her oppressed position in the Anger-Skolyk family. The narrative of the novel is Stefa’s diary, which made the text bear the inner focalisation, one that Gerard Genette characterizes as highly biased and subjective. Born into an ethnic Ukrainian family, Stefa does not act Ukrainian, accepting Austrian axiology as her own. We also pay attention to a lesser degree due to the lack of textual material, to identities of other characters in the novel. The article deals with the implicit polemic of Sophia Andrukhovych’s text with the “Stanislaviv phenomenon”, which is notable for its nostalgia for the time of Monarchy. Artists of the “Stanislaviv phenomenon” group tend to describe the period when Western Ukraine was part of the Austro-Hungarian Empire as “a Golden Age”. In “Felix Austria”, this tendency is only superficial; the novel in fact assumes an intense pre-apocalyptic posture. Especially important for modern Ukrainian literature, the phenomnon of identity needs further research, which makes this analysis timely.