The image of a writer in nobel lectures delivered by laureates in literature

Abstract

Background. A growing interest in discursive nature of Nobel lectures resulted in a number of studies which emphasize their rhetorical force to influence public opinion and to popularize ideas in different spheres of human life. Analyzing Literature Laureates’ lectures, most researchers focus on linguistic means and the personality of the Nobelist himself/herself. However, characteristics of a writer proper have not been dealt with indepth. This article maintains our previous study, which indicates a close relationship between the content component of the Nobel lecture and the laureate’ outlook; the lecture itself can be regarded as a brief but extremely powerful expression of his/her human and professional qualities. Purpose. The aim of this paper is to examine how literature laureates interpret the notion of a writer in their Nobel lectures and to identify main common themes in creating this collective image. Methods. A method of linguistic description and observation, a descriptive method, and a contextual-interpretation method were employed to analyse the sample of 17 Nobel lectures. Results. The outcomes of our study indicate that Nobel lectures are extremely powerful expression of prizewinners’ human and professional qualities. We have devised a set of five themes, namely the writer’s social duty, his/her destiny, literary background, tools, and literary outcome to describe the collective image of a writer. Within the framework of our research, literary background falls into two subthemes (literary heritage and a personal writing process); discussing the writer’s toolkit, we focus on language and words. Discussion. Our findings show that laureates develop the concept “writer” to varying degrees but all of them stress a direct interconnection between an active social position and the writer’s destiny. Further research can involve the in-depth study of a definite Nobel lecture in terms of the compositional structure and employed linguistic means.

Постановка проблеми. Зростаючий інтерес до дискурсивного характеру Нобелівських лекцій сприяв науковим розвідкам, які підкреслюють їхню риторичну силу впливу на громадську думку, та популяризації ідей у різних царинах людського життя. Аналізуючи лекції в галузі літератури, більшість дослідників зосереджують увагу на мовних засобах та особистості самого лауреата. Проте характерні риси власне письменника ретельно не розглядалися. Ця стаття продовжує наше попереднє дослідження, яке встановило тісний зв’язок між змістовою складовою Нобелівської лекції та світоглядом лауреата; сама лекція може розглядатися як стисле, але надзвичайно потужне вираження людських та професійних якостей автора. Мета. Це дослідження має на меті встановити, яким чином лауреати в галузі літератури тлумачать у Нобелівських лекціях поняття письменника, та визначити основні загальні теми, що створюють узагальнений образ. Методи дослідження. Для аналізу 17 Нобелівських лекцій застосовано метод лінгвістичного опису та спостереження, описовий метод та контекстуально-інтерпретаційний метод. Основні результати дослідження. Проаналізовані Нобелівські лекції є надзвичайно потужним вираженням людських та професійних якостей лауреатів. На основі лінгвістичного матеріалу ми розробили п’ять тем, щоб описати характерний образ письменника: його соціальний обов’язок; його доля; передумови, які сприяють літературному шляху; його інструментарій та літературний результат. Обговорюючи передумови, які сприяють літературному шляху, ми зосереджуємось на літературній спадщині та особистому творчому процесі. Тема "інструментарій письменника" охоплює дві підтеми: мова та слова. Висновки і перспективи. Лауреати різною мірою розвивають поняття "письменник", але всі вони наголошують на безпосередньому взаємозв’язку між активною соціальною позицією та долею письменника. Подальші дослідження передбачають поглиблене вивчення окремої Нобелівської лекції з погляду композиційної структури та використання мовних засобів.