У статті розглянуто питання авторства у творенні фотографічного зображення. Метою
авторки було показати, як фотографія, завдяки технічним чинникам, проблематизує роль автора
і витісняє його у "тінь" зображення. Теоретичною базою дослідження стали праці Сьюзен Зонтаґ,
Вілема Флюссера, Рудольфа Арнхейма, Ернста Ґомбріха. У цьому дослідженні шлях аналізу було
визначено оптико-фізичним аспектом фотографії, історією розвитку техніки, а також порівняльним
аналізом живопису і фотографії. В результаті було обґрунтовано амбівалентність статусу
автора у фотографічному зображенні. Хоча кожне зображення є творінням людини, тобто має
свого автора, у фотографії автор відходить на другий план. У процесі споглядання світлин ім'я
автора фотографії, незалежно від його претензій, ігнорується, адже фотографія, зберігаючи
функцію об’єктивного документування, "незацікавлено" фіксує будь-які події. Водночас факт, що
будь-яке фотографічне зображення є продуктом творчої діяльності людини, відхиляє можливість
тотального заперечення автора. Але саме технічне виробництво фотографії робить роль автора
амбівалентною.
This article questions the role of the author in the photographical image. Undoubtedly, the invention
of photography has changed our attitude towards ourselves, towards the world. The impact of photography
on one’s life is growing with the development of technology, mainly the photo-technology. One
cannot but trust technological tools more than oneself, because any technological device nowadays is
considered to be smarter, faster, and more precise than any human being. The technology plays a special
role in photography, and that is why the author’s position as the creator of the image is being challenged.
Hence, there is also a much wider problem, the impact of technology on a person. Therefore, the
purpose of this article is to show that photography as a kind of visual art is not directly a product of
human creative activity. Nevertheless, as a technical product, it tends to anonymity when the question
of authorship is simply decreasing. Although each image, as a human creation, has its author, in the
photography the author becomes the background. We agree with Flusser that it is worthwhile to distinguish
between the functionary and the photographer as candidates for the role of the author in the
photographic process; but in the process of contemplating the photographs, the name of the author of
the photographical image, regardless of his or her claims, is ignored, because the photography, retaining
the function of objective documentation, captures any events without any interest. It is also completely
dependent on technology; claiming not only for the mediation but also for the "authorship", it
introduces the mode of anonymity and accidental fixation of events. The image is deprived of subjective
features and the need to have an author. One can say that in any case the photographer falls into the
"shadow" created by the device. The author "dies", giving the life to the photography, and dissolves in
the technicality of the image.
