Стаття є спробою аналізу відомого вірша Павла Тичини як авторського діалогу із самим собою
та культурним контекстом. Стисло окреслено історію цього вірша та його рецептивні стратегії;
реконструйовано автоверифіковані інтертекстуальні зв’язки; визначено поле взаємодії тексту,
контексту й метатексту.
This article is an attempt at the analysis of a well-known poem by Pavlo Tychyna, as an author’s dialogue
with himself and a cultural context. The history of this poem and its reception’s strategies are briefly outlined
in the research. We have reconstructed self-verified intertextual relations and defined areas of text, context,
and metatext interaction.
