Статтю присвячено дослідженню видовжених курганних споруд доби переходу до пізньої бронзи на теренах України. Наведено характерні приклади різних типів довгих могил та окреслено їхні
основні конструктивні особливості. Зазначено аналогічні тенденції в сакральній архітектурі серед
синхронних культур Східної Європи.
The article is devoted to analysis of architectural tradition of non-concentric burial mounds (“dovgi
mohyli”) of Babino tribes (2000-1600 BC). Some considerations about features of long barrows are stated.
In addition, investigated phenomenon is discussed in context of similar tendencies in sacral architecture of
simultaneous cultures of East Europe.
