We analyze the determinants of financial constraints in 18 transition countries in Europe on a dataset
from the enterprise level survey provided by EBRD in four turns from 2002 to 2008. All these countries had
in common the fact that prior to the crisis they had based their growth model on financial integration
(EBRD, 2009). Examining in depth the financing obstacle to business may bring some genuine answers
on financial development and its effects on the growth of the real sector. The main result of the empirical
estimation using the probit methodology is that a higher probability of financial constraint exists for a
manufacturing enterprises in contrast to other industries. Besides an increased probability of facing access
to finance as a very severe business obstacle, the estimation also reveals that manufacturing firms have
more need for loans. In addition, the firms not using bank loans are more prone to state high interest rates
and non-favorable non-price loan terms as reasons for not using external financing. This finding inspired
us to formulate a more general hypothesis on the role of the financial sector in the macroeconomic effects
of the applied development model in transition economies during the period before the crisis. Namely, two
decades of uneven access to finance by manufacturing businesses (producing tradable goods) resulted in
structural imbalances in the real sector that reflected in trade deficit, i.e. the underdeveloped tradable
sector and the overdeveloped non-tradable.
У статті на основі результатів опитування підприємств із бази даних ЄБРР за 2002–2008
роки проаналізовано основні перешкоди для отримання фінансування у 18 європейських країнах із
перехідною економікою. Для усіх країн характерним є те, що у передкризовий період в основу свого
розвитку вони закладали фінансову інтеграцію (ЕБРР, 2009). Глибинний аналіз перешкод для
доступу підприємств до фінансування забезпечує розуміння процесу фінансового розвитку та
його впливу на економічне зростання у реальному секторі. Основними результатами емпіричного
оцінювання методом пробіт-моделювання є висновок, що більші перешкоди для доступу до фінансових
ресурсів існують для промислового сектора порівняно з іншими галузями. Недоступність
фінансування є вагомою перепоною розвитку підприємства, до того ж промислові компанії
мають більші потреби у кредитних коштах. Причинами невикористання фірмами банківських
позик є високі відсотки та інші нецінові невигідні умови такого фінансування. Цей результат ліг
в основу загальної гіпотези щодо ролі фінансового сектора у моделі економічного зростання в
країнах із перехідною економікою в період до кризи. Сутність її полягає в тому, що два десятиліття
нерівномірного доступу до фінансування для виробничих підприємств (зокрема тих, що
виробляють товари для торгівлі) привели до структурних дисбалансів у реальному секторі, які
проявилися у торговому дефіциті, тобто недорозвиненому торговельному та надмірному неторговельному
секторах.
