Вчення Арістотеля про субстанцію: томістичний погляд
Loading...
Date
2018
Authors
Бабенко, Богдан
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Статтю присвячено одному з головних понять філософії Арістотеля ‒ субстанції ‒ та його
інтерпретації в працях представників екзистенційного томізму, зокрема Е. Жільсона (1884‒1978)
і М. А. Кромпца (1921‒2008). Автор акцентує увагу на необхідності розглядати вчення про субстанцію передусім у контексті визначення предмета наукового знання і, відповідно, способу пізнання цього предмета. Для унаочнення епістемологічного реалізму, який, на думку томістів, є характерною рисою філософії Арістотеля, у статті проаналізовано погляди щодо істинного предмета
наукового знання в попередній античній традиції. Автор показує, що для Стагірита цим предметом
є одинично-конкретне, яке становить базу формування філософського розуміння сущого як предмета наукового пізнання. Як зауважує Кромпец, спосіб побудови загальної теорії науки в Арістотеля
пов’язаний із пошуком причини, через яку щось є саме таким із необхідністю. Шлях, яким Арістотель приходить до формування власне чотирьох причин, пов’язаний зі специфікою питання διὰ τί
(чому? через що?), яке є наукотворчим. Такий аналіз через причини дає змогу зрозуміти, що кожне
одиничне суще має складену структуру. Аналізуючи одиничне суще-субстанцію, Арістотель виділяє
в ньому той елемент, який дозволяє зробити одиничне предметом науки.
The article considers one of the most significant concepts in Aristotelian philosophy: the concept of substance and its interpretation in the works of existential Thomists. The emphasis is placed on the fact that the doctrine of substance is first and foremost to be considered in the context of the identification of the subject of scientific knowledge and in the context of the way of knowing this subject. In order to illustrate the epistemological realism, which, according to Thomists, inheres in Aristotle’s philosophy the article analyzes the previous philosophers’ views on the true subject of scientific knowledge. This subject is individual being, which forms the basis of philosophical understanding of things, as a subject of scientific knowledge. It should be noted that the method of constructing of Aristotle’s science general theory is finding reasons why something is just what it is from the viewpoint of necessity. Krąpiec believes that the way Aristotle comes to the formation of the four causes is related to the specificity of the question διὰ τί (why? because of what?). This analysis through causes allows us to understand that each single entity has a composite structure. Furthermore, Aristotle considers substance as a logical and grammatical category and as a main category in the ontological sense, as the mode of the initial being of things. Therefore, categories reflect the actual structure of things, namely the way of its existence on the essential and accidental levels. The very substance itself is recognizable only through the accidents associated with it and represents itself through them. However, the substance precedes its accidents in three meanings: ontological, definitive, and epistemological.
The article considers one of the most significant concepts in Aristotelian philosophy: the concept of substance and its interpretation in the works of existential Thomists. The emphasis is placed on the fact that the doctrine of substance is first and foremost to be considered in the context of the identification of the subject of scientific knowledge and in the context of the way of knowing this subject. In order to illustrate the epistemological realism, which, according to Thomists, inheres in Aristotle’s philosophy the article analyzes the previous philosophers’ views on the true subject of scientific knowledge. This subject is individual being, which forms the basis of philosophical understanding of things, as a subject of scientific knowledge. It should be noted that the method of constructing of Aristotle’s science general theory is finding reasons why something is just what it is from the viewpoint of necessity. Krąpiec believes that the way Aristotle comes to the formation of the four causes is related to the specificity of the question διὰ τί (why? because of what?). This analysis through causes allows us to understand that each single entity has a composite structure. Furthermore, Aristotle considers substance as a logical and grammatical category and as a main category in the ontological sense, as the mode of the initial being of things. Therefore, categories reflect the actual structure of things, namely the way of its existence on the essential and accidental levels. The very substance itself is recognizable only through the accidents associated with it and represents itself through them. However, the substance precedes its accidents in three meanings: ontological, definitive, and epistemological.
Description
Keywords
субстанція, суще, метафізика, наука, акциденція, стаття, substance, being, metaphysics, science, accidence
Citation
Бабенко Б. А. Вчення Арістотеля про субстанцію: томістичний погляд / Бабенко Б. А. // Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство. - 2018. - Т. 1. - С. 12-19.