"Хіазм" поетики та політики у франко-німецькому культурному контексті

Abstract

У статті досліджується питання відношення між поезією і політикою, роль міфу як "апарату ідентифікації" в контексті франко-німецьких культурних взаємин. З часів античності європейські романтики винесли фундаментальне питання: чи існує політика поетів, у який спосіб вона артикулюється й оцінюється? Яку роль відіграють міфи у публічній сфері? Простежено головні характеристики ідеології німецького романтизму та її рецепція у французькій філософії. Аналізується поняття "віку поетів" Алена Бадью та філософське тлумачення поезії у Мартіна Гайдеґґера як квінтесенції романтичного проекту поєднання поезії, політики та мислення.

This paper tries to raise the crucial questions about the relations between poetry and politics, the role of the myth as an 'apparatus of identification' in the context of French and German "bouillon de culture". Out of the antique times the European romanticism poses the question: Do the poets' policy really exist and in what forms and how? The author's account embraces principal points of the German Romantic ideology, its French philosophical interpretations. The Alain Badiou's notion of the "age of poets" in the context of our actual 'society of the Spectacle' and the Heidegerrian philosophical attitude towards poetry are also examined in order to draw a new light to the junction between poetry, society and thinking.