На прикладі спогадів Б. Антоненка-Давидовича робиться спроба аналізу мемуарного тексту як
практики художнього типу. Літературний вимисел виявляється основним організуючим чинником
спогадів, а також єдиним джерелом внутрішньої правдивості слова.
Based on the example of Antonenko-Davidovich's memoirs, an attempt is made to analyse a memoiristic
text as a type of art practice. It turns out that a literary fiction is the main organising factor
of memoirs, as well as the only source of inner truthfulness of the word.