Історична "правда" як літературна фікція (спогади Бориса Антоненка-Давидовича "На шляхах і роздоріжжях")

Abstract

На прикладі спогадів Б. Антоненка-Давидовича робиться спроба аналізу мемуарного тексту як практики художнього типу. Літературний вимисел виявляється основним організуючим чинником спогадів, а також єдиним джерелом внутрішньої правдивості слова.

Based on the example of Antonenko-Davidovich's memoirs, an attempt is made to analyse a memoiristic text as a type of art practice. It turns out that a literary fiction is the main organising factor of memoirs, as well as the only source of inner truthfulness of the word.