The Relationship between Heteroglossia and Authorial Voice in Eliot's "The Waste Land"

Abstract

The article sets out on analysis of the relationship between heteroglossia and authońal voice in Eliot's "The Waste Land". The many-voicedness of the poem is build up on the basis of separate "heaps of broken images", overheard in solitude in eternity. Structurally, the poem is not a narrative as conventionally conceived, but evidently presents a bewildering sequence of the speech acts. Eliot skillfully integrates them into the fused continuum by means of the "uniting voice".

Стаття є спробою розглянути взаємозв'язок між гетероглосією та авторським голосом у поемі Т. С. Еліота "Безплідна земля". Багатоголосся поеми вибудовується з поодиноких "уламків розщеплених образів", підслуханих у вічності. Текст поеми не вкладається в рамки традиційної наративної структури, оскільки є лише послідовною констатацією розрізнених мовних актів. Еліот майстерно інтегрує їх у злиту текстову єдність за допомогою "єднаючого голосу".