Статтю присвячено деяким проблемам інтертексту, що виникають в процесі ознайомлення з
поезією Катулла і Горація. Ці два класики римської поезії репрезентують складний шлях від максимуму
до мінімуму проявів індивідуалістичних тенденцій постреспубліканської доби (І ст. до н.е.).
The article is devoted to some intertextual problems arising while reading Catullus and Horatius. Those
two famous Roman classic poets represent the complex development from maximum to minimum in the individualistic
trend of the post-Republican epoch (1st century B.C.).
