У представленій статті здійснена спроба дослідити на матеріалі християнської
аскетичної літератури діалогічний зміст духовного наставництва. З цією метою
розглядається два можливих типи стосунків між: наставником і учнем, побудованих
відповідно на "душевній" і "духовній" любові.
The one of the important features of the present philosophical consciousness is an understanding
the profound role of the communication in the development of the person and culture.
The "dialogical" moment is the characteristic feature of the Christianity in particular.
Taking these into account the author deals with the leading principles of the orthodox spiritual
teaching. Great attention is payed on the dialogical potential of the "spiritual" and "emotional"
kind of love between the teacher and the disciple.
