В статті комунікація розглядається в контексті загальної проблеми: чи має
людське буття семіотичну природу. Якщо комунікація є виявленням універсальної
семіотичної сутності, тоді досягнення герменевтики й теорії інтерпретації фіксованих
писемних текстів можуть бути використані для подолання етичних проблем, і
конфліктів, які виникають в спілкуванні з Іншим (людьми, культурами). Пропонується
"принцип вільного простору", який передбачає, що інтерпретатор створює спеціальний
текстовий простір, де Інший "утримується" до моменту вибудовування ставлення,
оцінки, й це допомагає уникнути природного агресивного ставлення.
In this research communication is discussed as an example of universal activity of human
beings and it is taken in context of a questions about semiotic nature of being. Given that all
kinds of communication have the same structure, the theories and methods of textual interpretation
are applied to classical ethical problem of building communication with Other people or
cultures overcoming hostility and fear. The propoused "principle of the free space" supposes
that interpreter creates a special representative textual space where he can "reserve" Other
before subscribing, value or relation, and this helps him to avoid aggression.
