Санаторійна зона як приклад паноптикону

Abstract

У статті розглянуто проблему алієнації в "Повісті про санаторійну зону" Миколи Хвильового через поняття паноптикону, інтерпретоване в праці "Наглядати й карати: Народження в’язниці" Мішеля Фуко. Наголошено на тому, що "безґрунтовні романтики", головні персонажі тексту українського письменника, підпадають під тотальний контроль з боку Системи. Звертається увага на ситуацію безвиході як таку та психологічні зміни в характері героя, який поступово втрачає контакт з реальністю. Зроблено висновок, що ситуація безвиході приводить до екзистенційного усвідомлення власної закинутості-в-світ.

The problem of alienation through the prism of panopticon notion interpreted by Michel Foucault in Discipline and Punish: The Birth of the Prison is analyzed in Povist pro Sanatorijnu Zonu of Mykola Khvylovy. "Groundless romantics", the main heroes of the Ukrainian writer’s texts, are totally controlled by the System. The situation of hopelessness is stressed as well as the psychological changes in the hero’s character who loses his contact with the reality. It is concluded that the feeling of doom leads to hero’s existential realization of his thrownness into the world.

В статье рассматривается проблема отчуждения в "Повести о санаторной зоне" М. Хвылевого через понятие паноптикума, интерпретированного Мишелем Фуко в исследовании "Надзирать и наказывать: Рождение тюрьмы". "Беспочвенные романтики", главные герои текста украинского писателя, оказываются в зоне тотального контроля со стороны Системы. Обращается внимание на ситуацию безысходности как таковую и психологические изменения в характере героя, который постепенно теряет контакт с реальностью. Делается вывод, что ситуация безысходности приводит к экзистенциальному осмыслению затерянности в мире героя.