Педагогіка в світлі моральної антропології І. Канта
Loading...
Date
2015
Authors
Козловський, Віктор
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Розглядається педагогічна доктрина І.Канта у зв'язку з його моральною антропологією. Обґрунтовується ідея тісного зв’язку Кантової педагогіки з його розумінням людини як вільної особистості, що має схильність до зла. Кант характеризує зло як сутнісну рису людини, як радикальне зло, яке випливає з людської здатності діяти, вчиняти всупереч морального виміру людської природи. У трактаті "Релігія в межах тільки розуму" Кант з особливою силою наголошує на тому, що у людини відбувається неперервна внутрішня боротьба, яку вона змушена вести зі схильністю до зла. У Канта людина постає як "поле битви", зіткнення доброго начала зі злим за панування над людиною. У цьому контексті німецький філософ звертає увагу на схильність людини до усамітнення, небажання спілкуватись, яке увиразнюється в "не комунікативній комунікації", яка потребує від людини докладати знаних зусиль задля подолання самотності. Людина всупереч своїй схильності до усамітнення змушена йти на спілкування зі своїми ближніми, оскільки без цього вона не здатна вирішувати цілу низку вагомих для неї питань. Одним з таких базових питань є виховання. У статті досліджуються особливості формування педагогічної теорії Канта у зв'язку з потребою по-новому поглянути на виховання як на процес, що поєднує примус і свободу, потребу дотримуватись у цьому процесі зовнішніх правил поведінки і право людини на вільний вибір, що потребує від людини спроможності піднятися на рівень морального, культурного буття. Це пов'язано з формуванням у людини морального характеру, що передбачає застосування не лише дисциплінарних методів впливу, а й поступове визрівання у людини духовної потре-би у подоланні своїх негараздів, пороків і вад. Кант підкреслює, що формування морального характеру не слід уявляти як здобуття людиною блаженного стану моральної досконалості. Досконалість – це складний процес, що вимагає від людини значних зусиль задля того, щоб постати як моральна особа.
Kant’s pedagogical doctrine in relation to his moral anthropology is revealed. The idea of close connection of Kant’s pedagogic with his understanding of human as a free individual who is prone to evil is analyzed. Kant characterizes evil as human’s fundamental feature, like radical evil, which emanated from human’s capacity to do something against moral principles of man’s nature. In his treatise “Religion Within the limits of Reason”, Kant with special strength focuses on man’s permanent internal struggle, which an individual must make with a liability to evil. To author’s mind an individual is like a “battlefield”, where kindness and cruelty are strangling for the opportunity to rule. In this context German philosopher pays attention to individual’s addiction to isolation, indisposition to speak, which is noticed in so-called “not communicative communication”, where a man is required to take much efforts in order to overcome loneliness. Therefore, an individual in spite of his or her taste to being alone is forced to contact with his or her relatives as far as he or she isn’t able to find the answers to all important questions alone. One of these core issues is a question of education. The peculiarities of Kant’s pedagogical theory formation are analyzed in this article. Particularly, this is done because there is a need to look at the education as the process that combines enforcement and freedom, a demand to keep in external rules of behavior, and a human right for free choice in this process that requires from a person the ability to rise at the level of moral, cultural being. It’s connected with the formation of individual’s ethical temper that uses not only disciplinary methods of influence, but also a progressive blossoming of mental interests in overcoming his or her problems, bad personal traits, and defects. Kant underlines that one cannot imagine the development of ethical temper as a condition where a human gains a state of perfection, as far as this process demands lots of efforts from a person in order to become an ethical individual.
Kant’s pedagogical doctrine in relation to his moral anthropology is revealed. The idea of close connection of Kant’s pedagogic with his understanding of human as a free individual who is prone to evil is analyzed. Kant characterizes evil as human’s fundamental feature, like radical evil, which emanated from human’s capacity to do something against moral principles of man’s nature. In his treatise “Religion Within the limits of Reason”, Kant with special strength focuses on man’s permanent internal struggle, which an individual must make with a liability to evil. To author’s mind an individual is like a “battlefield”, where kindness and cruelty are strangling for the opportunity to rule. In this context German philosopher pays attention to individual’s addiction to isolation, indisposition to speak, which is noticed in so-called “not communicative communication”, where a man is required to take much efforts in order to overcome loneliness. Therefore, an individual in spite of his or her taste to being alone is forced to contact with his or her relatives as far as he or she isn’t able to find the answers to all important questions alone. One of these core issues is a question of education. The peculiarities of Kant’s pedagogical theory formation are analyzed in this article. Particularly, this is done because there is a need to look at the education as the process that combines enforcement and freedom, a demand to keep in external rules of behavior, and a human right for free choice in this process that requires from a person the ability to rise at the level of moral, cultural being. It’s connected with the formation of individual’s ethical temper that uses not only disciplinary methods of influence, but also a progressive blossoming of mental interests in overcoming his or her problems, bad personal traits, and defects. Kant underlines that one cannot imagine the development of ethical temper as a condition where a human gains a state of perfection, as far as this process demands lots of efforts from a person in order to become an ethical individual.
Description
Keywords
кантова педагогіка, виховання, дисципліна, моральна антропологія, радикальне зло, людські вади, стаття, Kant’s pedagogy, education, discipline, moral anthropology, radical evil, human vices, freedom
Citation
Козловський В. П. Педагогіка в світлі моральної антропології І. Канта / Козловський Віктор // Філософія освіти. - 2015. - № 1 (16). - C. 183-196.