Abstract:
Інтрогресія генетичного матеріалу від дикорослих родичів до геному м ’якої пшениці залишається актуальною, оскільки є природним та невичерпним джерелом збагачення генофонду пшениці за генами, що покращують її адаптивний потенціал. Гексаплоїдні лінії Г4~Г5 пшеничного типу створено методом гібридизації між м ’якою пшеницею Аврора (ААВВИО) та геномно- заміщеним амфідиплоїдом Авротіка (ААВВТТ), який включає до складу свого гексаплоїдного геному диплоїд- ний геном ТТвід родича пшениці Aegilops тиїїса замість субгеному 00 м ’якої пшениці. Гібриди Г~Г3 мали обмежену самофертильність, яка істотно зросла для деяких похідних у Г—її^. У всіх генераціях створення ліній супроводжувалось цитологічним контролем кількості хромосом, яка коливалась в цілому за генераціями від 33 до 46 та стабілізувалась для більшості нащадків на 42 хромосомах у Г4 за умов добору в кожній генерації рослин з кількістю хромосом 40—44. Лінії /\ беруть початок від дев ’яти самофертильних рослин Г2, відрізняються від Аврори за деякими ознаками морфології рослин та демонструють наявність у Іеномг'чу.ж'инної ДНК за даними дот-блот гібридизації з геномною ДНК Aegilops тиїїса як зондом.
