Abstract:
Ім’я Петра Конашевича (Сагайдачного), гетьмана Війська Запорізького, належить до найславетніших в історії України. Герой походів проти Османської та Московської імперії, Кримського ханства, звеличений у народних піснях, він був і видатним політиком та дипломатом, оборонцем православ’я, покровителем Києво-Братської школи, з якої пізніше виросла Києво-Могилянська Академія. Однак життєвий шлях Сагайдачного висвітлений дуже слабо через брак джерел. Так, з документів Сагайдачного, принаймні ним підписаних, збереглися в списках і були видруковані польським дослідником Августом Бєльовським за участю Ст. Пшиленцького та українського поета і вченого Івана Вагилевича матеріали Вільшанецької та Раставицької комісій (відповідно 1617 і 1619 рр.) та листи Сагайдачного до уряду Речі Посполитої у зв’язку з цими комісіями1. В "Архиве ЮЗР" у дореволюційні часи було видруковано наказ Сагайдачного від 29 травня 1619 р: козакам Хомі Стасенку, Богданові і Отрошкові, яким заборонялося завдавати кривд Микільському монастиреві, в Києві. Згодом, з часів Михайла Грушевського нові архівні джерела про Сагайдачного майже не впроваджувалися до наукового обігу. Цю прогалину дозволяють частково заповнити джерела, виявлені нами під час кількаразових кверенд у польських архівосховищах у 1978-1994 рр.
