У статті аналізується роман Валерія Шевчука "На полі смиренному" в контексті його "антиклерикальної" полеміки з Києво-Печерським патериком, новели якого становлять сюжетну основу "Нового синаксара Київського". Підкреслено, що, доводячи хибність вибору чернечого служіння на противагу повноцінному життю поза монастирем, письменник зміщує акценти патерикових новел із зображення святості героїв до їхньої гріховності, не звертається до знакових для агіографічної літератури образів і концептів (світло, сад-Едем, ворота, святість, покаяння), а натомість використовує антонімічні до них образи (темрява, місячне сяйво, сірі стіни, закритий простір). За ідейні підвалини такої інтерпретації середньовічної пам'ятки можна вважати філософію екзистенціалізму та ідеї ренесансного гуманізму й антропоцентризму, реактуалізовані шістдесятниками.
This article analyies Valeny Shevchuk's novel On the Field of Humility in the
context of his "anticlerical" controversy with the Kyiwan Caves Patericon, whose
stories make up the basis of the plot of "The New Kyivan Synaxarion". lt is
emphasized, that in proving the falsity of the choice of monastic service as opposed to a full life outside the monastery, the writer shilts the emphasis of the Patericon novels from the depiction of the holiness of the heroes to their sinfulness. In doing so, the author does
not address images and concepts (light, garden, Eden, right, holiness, repentance) significant for hagiographical literature, but instead uses their antonymic images (dark, moonlight, gray walls, enclosed spaces). The pnilosophy of existentialism
and humanistic and anthropocentric ideas of the Renaissance, reanimated by the generation of the 1960s, serve as the ideological basis for this interpretation of
medieval monuments.
