Слово, що стало "міфом": спроба інтерпретації поезій Олега Лишеги

Abstract

У статті здійснено аналіз шести поетичних текстів: «пісня 212», «пісня 8», «пісня 7», «пісня 55», «пісня 43» та «пісня 3», яких між собою поєднує образ очерету, рослини, що багата своєю символікою. Розглянуто процес творення авторського міфу. Обрані тексти входять до першої частини збірки Олега Лишеги «Великий міст» – «Зима у Тисмениці» і складають єдину історію, тобто взаємодоповнюють один одного. Основою дослідження є спроба показати «історію» одного слова в її розвитку, прочитати «повідомлення» поета, повертаючись до первісних витоків походження цього слова.

For this article the researcher has chosen six poetries (“song 212”, “song 8”, “song 7”, “song 55”, “song 43”, “song 3”) and interpreted them to show how these texts combine in one “story” which the author tells to the reader. There is the word “cane” in each of the poetries that has somewhat different symbols; for example, the ancient population of Central America considered cane as a symbol of drought and lost youth, while the ancient Greeks associated cane with fire as the beginning of life. Therefore, provided we know these and other symbols, we could read poetries at a deeper level. On the other hand, the word “cane” expands, and it is not only an image but also a part of the author’s myth. The theoretical part of this research is based on works by R. Barthes, A. Losev, L. Kisel’ova, T. Shestopalova, V. Morenets, and I. Borysiuk, and the practical on the collection of poetries “The Great Bridge” (published in 1989) by the Ukrainian author Oleh Lysheha.