Кафедра історії

Permanent URI for this collection

Browse

Recent Submissions

Now showing 1 - 20 of 561
  • Item
    "Московит безпідставно претендує на столичне місто України Київ, намагаючись відірвати його від України": схема козацької історії в "Реляції про Київ" та у преамбулі "Конституції" П. Орлика
    (2022) Затилюк, Ярослав
    Метою статті є спроба дати вичерпний джерелознавчий коментар латиномовного трактату "Реляція про Київ" з окресленням контекстів появи й функціонування ідей твору, а також встановлення його співвідношення з "Конституцією" П. Орлика та іншими маловідомими текстами мазепинців з фонду "Cosacica" Національного архіву Швеції. Пояснюється, чому "Реляція…" збереглася в одному документі разом зі вступом до "Конституції", відділеним від її основного тексту. Методологія заснована на поєднанні текстологічного та наратологічного підходів, а також на методології історії ідей. Наукова новизна. У науковий обіг уводяться маловідомі джерела, а також пропонуються нові концептуальні підходи до інтерпретації "Конституції" П.Орлика та інших творів мазепинців. Висновки. Преамбула "Конституції" зосереджена на представленні "козацького народу" як самостійного, а також справедливості його боротьби, визначеної походженням, історією й засадами природного права. "Реляція про Київ" – похідна від преамбули та зосереджена на обґрунтуванні історичних прав козаків на Київ і всю Україну, а також її неподільності. Водночас історичні арґументи трактату стверджують окремішність "козацької нації" від московитів та їхніх правителів. Ключові ідеї обох творів засновані на переосмисленні козацьких "origene gentum" як "витоків" окремої історії, що ознаменувало розрив із династичним наративом "Синопсиса". Раніше в риториці церковної і світської еліти Гетьманщини "хозарський міф" не трактувався свідченням окремішності козаків. Натомість П. Орлик та мазепинці після подій 1708–1709 рр. опинилися перед необхідністю сформулювати й арґументувати гасла боротьби з московським царем. Окремо обґрунтовано, що "Реляція про Київ" разом із преамбулою "Конституції" могли відігравати роль текстів-заготовок, потрібних представникам П. Орлика у Стамбулі у грудні 1711 та в перші місяці 1712 рр. для пояснення османцям основних мотивів боротьби козаків із московитами, а також прав козацтва на обидва береги Дніпра включно з Києвом.
  • Item
    Провідні концепції влади цадика у вченні р. Ісраеля Хагера
    (2023) Туров, Ігор
    Третій ребе з Вижниці Ісраель Хагер належить до числа найбільш впливових очільників хасидів першої половини XX ст. Він мав десятки тисяч послідовників на Буковині, Закарпатті, у північних регіонах Румунії і на східних землях Угорщини. Вже за життя він визнавався послідовниками як постать, яку можна прирівняти до фундатора хасидизму р. Ісраеля Баал Шем Това. Водночас р. Ісраель Хагер належить до числа маловивчених лідерів хасидизму, що визначає актуальність пропонованого дослідження. Однією з головних тем у повчаннях р. Хагера є обґрунтування провідних принципів влади цадика над єврейською громадою. Згідно з його поглядами, досконалості душі та вміння магічно впливати на світ не є достатніми умовами, що зобов’язують людей підкорятися волі духовного лідера. Лише турбота про своїх послідовників дає цадику право вирішувати долю решти вірян. Він рішуче відкидає право на керівництво з боку подвижників, відданих суто особистому служінню Господу, або тих, що поводяться як королі, важкодоступні простолюду. Справжній лідер має бути відкритим для всіх людей та турбуватися про їхні потреби. Саме це дає йому владу над громадою та й загалом над усім світом. Р. Хагер поділяв поширену в хасидських колах думку про відповідальність громади за тривалість життя цадика. Проте він не підтримував ідею свого сучасника та шанувальника р. Хаїма Елазара Шапіри, що громада має прагнути здобуття її лідером безсмертя. Згідно з поглядами вижницького ребе, душа цадика завдяки піклуванню про звичайних вірян згодом досягає високого рівня, несумісного з існуванням у матеріальному світі. Але й на небесах цадик продовжує опікуватися долею своїх хасидів та керувати ними. Отже, обґрунтовується концепція всеосяжної влади цадика над вірянами в земному та потойбічному світах. У цьому контексті р. Хагер розглядає вчення про месіанське визволення. Воно здебільшого присвячене можливості цадиків використовувати силу Царя Месії в теперішньому житті задля допомоги людям. Більшість сучасних дослідників відкидають концепцію нейтралізації месіанської ідеї в хасидизмі Г. Шолема, але щодо р. Хагера вона виявляється справедливою.
  • Item
    Вчення р. Цві Гірша Шапіри про владу цадиків та їхню роль у наближенні месіанського визволення єврейського народу
    (2023) Туров, Ігор
    Другий мукачівський цадик р. Цві Гірш Шапіра є малодослідженою науковцями постаттю серед лідерів хасидів кінця XIX – початку XX ст. Проте його вчення мало чималий вплив на розвиток сучасної хасидської думки. На відміну від фундаторів хасидизму, увага цього ребе була скерована переважно на тлумачення священного закону та релігійного ритуалу. Водночас майже всі аспекти богослужіння переосмислюються в його творах як знаряддя осмислення історичної долі єврейського народу та обґрунтування наявного в хасидській спільноті устрою влади. На думку р. Цві Гірша, необмежена влада цадика над своїми послідовниками визначається його спроможністю самостійно виконувати всі обов’язки громади вірян перед Господом. Завдяки своєму служінню досконалий праведник підтримує належний лад у вищих світах. Але, з іншого боку, тривалість життя лідера залежить від благочестя громади та її віри у свого наставника. Між впливом цадика на божественну плерому та впливом послідовників на нього самого простежуються чіткі паралелі. Такого роду роздуми поєднуються в нашого автора з повчаннями про шляхи майбутнього визволення єврейського народу. Згідно з поглядами другого мукачівського ребе, ми живемо в добу, коли можливо уникнути пророкованих Біблією та середньовічними містиками страждань передмесіанського часу. У наші дні будь-які трагічні події перестали бути необхідною передумовою перемоги царства добра та справедливості. Проте реалізація вказаної можливості залежить як від самовідданого служіння цадиків, так і від належних зусиль громади. Саме завдяки їм має бути врятоване життя великого цадика месії сина Йосипа, який, згідно з талмудичними оповіданнями, має загинути задля порятунку єврейського народу. Отже, саме суцільна відданість владі сучасних праведних лідерів у найкращий спосіб забезпечує майбутнє визволення. Вчення р. Цві Гірша відчутно вплинуло на погляди його славнозвісного сина р. Хаїма Елазара Шапіри.
  • Item
    Волинь у 1914-1916 роках: воєнно-політичне та цивільне життя
    (2023) Разиграєв, Олег; Скальський, Віталій
    Мета полягає у спробі узагальнення воєнно-політичного і цивільного життя Волині у 1914—1916 рр. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових і спеціально-історичних методів дослідження, зокрема проблемно-хронологічного, синхронного, діахронного, порівняльно-історичного. Наукова новизна полягає у тому, що автори пробують переосмислити епізоди Великої війни на території Волині, розглядаючи воєнно-політичні події та цивільне життя в регіоні не окремо, а в комплексі. Висновки. Історіографія історії Волині 1914—1918 рр. є чималою, історики нагромадили значний фактичний матеріал, який потребує глибшої концептуалізації й узагальнення. Подекуди простежується вплив радянської (російської) історіографії. Цивільне життя залишається менш вивченим у порівнянні зі збройним протистоянням. Тривалі бойові дії на Волині впродовж 1914—1916 рр. і усталення в регіоні лінії фронту завдали суттєвої шкоди краю. Економіка зазнала краху. Активну діяльність розгорнули різного роду загальнодержавні й національні допомогові організації. На окупованих австрійцями теренах політична та економічна ситуація була дещо кращою. Нова влада намагалась схилити на свою сторону місцеве населення, тож робила чимало для покращення соціально-політичного й економічного становища волинян. В умовах війни актуалізувалось національне самоусвідомлення усіх груп населення краю, що нерідко призводило до конфліктних ситуацій. Згодом це трансформувалось у відкрите збройне протистояння за кордони в контексті творення нової мапи Центрально-Східної Європи.
  • Item
    Полемічні твори в рукописному збірнику XVIII ст. з колекції Національного музею історії України
    (2023) Арістов, Вадим; Дегтяренко, Марина
    Метою роботи є представлення та введення до наукового обігу рукописного збірника-конволюта XVIII ст. РД-203 з фондів Національного музею історії України, який походить із зібрання відомого колекціонера Андрія Титова. Стаття передбачає визначення та контекстуалізацію текстів, що ввійшли до збірника. Методологію роботи становлять базові текстологічні та кодикологічні методики, прийоми порівняльно-історичного аналізу. Наукова новизна полягає в тому, що вперше зроблено спеціальний опис вказаного збірника-конволюта, простежено його історію, визначено й проаналізовано тексти – складові збірника. Висновки. Збірник РД-203 є пам’яткою старообрядницької культури XVIII ст. Найвірогідніше, він, пов’язаний із Соловецьким монастирем. У збірнику представлено два твори. Перший – це перекладна полемічна пам’ятка "Розмова з Ахмедом сарацином". Її датування та походження є дискусійними. Існує традиція приписувати текст Самону з Гази, християнському єпископу ХІ ст. Проте є більше підстав уважати "Розмову" псевдоепіграфом XVI ст. Вона була перекладена по-слов’янському братами Ліхудами наприкінці XVII ст. і ввійшла до їхнього компендіуму "Меч Духовний". Другим складником збірника є Пʼята Соловецька Чолобитна розлогої редакції. Цей твір було сторено в Соловецькому монастирі напередодні повстання 1668–1676 рр. проти церковної реформи московського патріарха Никона. Автором Чолобитної був Геронтій, один з ідеологів повстання. Склад конволюта і його кодикологічні особливості ілюструють історію рецепції та побутування зазначених творів у старообрядницькому середовищі XVIII ст. "Розмова з Ахмедом сарацином" відтворена в повному обсязі. Натомість П’ята Соловецька Чолобитна розлогої редакції представлена в урізаному вигляді. Це може засвідчувати пріоритети укладача збірника, який надавав більшого значення перекладному творові. До Києва збірник потрапив випадково близько 1928 р. у зв’язку з перевезенням українських рукописів з російських бібліотек і музейних сховищ.
  • Item
    До питання про структуру та діяльність Дорожнього транспортного відділу ГУДБ НКВС Одеської залізниці у добу Великого терору
    (Бондаренко М. О., 2024) Бажан, Олег; Золотарьов, Вадим
    Організація, персональний склад і оперативно-слідча діяльність Дорожньо-транспортних відділів (ДТВ) Головного управління державної безпеки (ГУДБ) Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) залізниць у 1937 – 1938 рр. маловивчена в українській історіографії, насамперед, через брак відповідної джерельної бази у вітчизняних архівах. Варто зауважити, що ДТВ ГУДБ були, по-суті, міні обласними управліннями НКВС, які здійснювали оперативно-слідчу роботу вздовж прокладених в країні Рад залізничних магістралей. З самого початку свого існування органи комуністичної держбезпеки на транспорті організовували свою роботу за лінійним принципом, тобто на кожній залізниці та залізничному вузлі був створений відповідний дорожньо-транспортний відділ чи відділок дорожньо-транспортного відділу (ВДТВ).
  • Item
    Контактні зони вздовж Великого кордону на Півдні Східної Європи в період розвинутого Середньовіччя (регіональна специфіка та закономірності)
    (Liha-Pres, 2022) Бубенок, Олег
    Матеріали доповіді учасника Міжнародної наукової конференції "XXV Сходознавчі читання А. Кримського", 10 листопада 2022 р.
  • Item
    Післямова від перекладачки
    (Laurus, 2022) Яковенко, Наталія
    Післямова від перекладачки, докторки історичних наук, професорки Наталі Яковенко до одного з найбільш відомих та фундаментальних робіт з історії Рима видання "Від заснування Міста".
  • Item
    Від головного редактора
    (2023) Яременко, Максим
    Вступна стаття головного редактора Максима Яременка. Двадцять років тому, як спеціальний 35-й том "Наукових записок НаУКМА" із підзаголовком "Київська Академія", вийшов друком перший випуск нашого журналу. Це було у 2004 році, коли уявлення про спадщину Могилянської та Духовної академій значною мірою базувалися на старих (та застарілих) працях, і зовсім небагато науковців відкривали нові теми й сюжети в академічному минулому або ж практикували нові підходи до його аналізу. Аби пожвавити дослідження, колеги трьох підрозділів Національного університету "Києво-Могилянська академія" — Науково-дослідного центру "Спадщина КМА", кафедри історії і кафедри філософії та релігієзнавства — вирішили створити міждисциплінарний майданчик для презентації та обговорення найновіших розвідок з історії обох академій. Вони — Наталя Яковенко, Марина Ткачук, Сергій Головащенко, Максим Яременко та Оксана Задорожна — і склали первісний кістяк редколегії щорічника, що відразу планувався як журнал з окремою назвою.
  • Item
    Форум: Ціннісні виміри домодерної української культури
    (2023) Довга, Лариса; Старченко, Наталя; Сердюк, Ігор; Затилюк, Ярослав; Бартоліні, Марія Ґрація; Яременко, Максим; Волошин, Юрій; Михайловський, Віталій; Диса, Катерина; Маслійчук, Володимир; Шаріпова, Людмила; Арістов, Вадим; Сінкевич, Наталя; Ґронек, Аґнєшка; Александрович, Володимир; вл. Ісіченко, Ігор; Броджі, Джованна
    Плануючи видання ювілейного,20-говипуску "Київської Академії, ми вирішили вдатися до інтелектуальної провокації та запросили дослідників української середньовічної і ранньомодерної історії та культури поглянути на минуле крізь специфічний "окуляр",а саме використати "питальник", що його нині вживають культурологи та соціологи, вивчаючи("вимірюючи")сучасні культури. За основу було вибрано одну з багатьох концепцій, які нині побутують у сфері міжкультурного менеджменту, — типологію нідерландського соціального психолога Жерара Хендріка Гофстеде (Хофстеде,1928–2020).
  • Item
    Васіляускєне, Алдона. Литва – Україна: релігія, наука, культура в діяльності вільнюських ченців-василіян / Vasiliauskiene, Aldona. Lietuva – Ukraina: religija, mokslas, kultūra vilniaus vienuolių bazilijonų veikloje (Львів: Місіонер, 2021), 1112 с. : [рецензія]
    (2023) Шандра, Валентина
    Сьогоднішні дискусії про місце і роль російського православ’я, про майнову власність храмів, про права церковних громад вимагає дедалі більших знань церковної історії України. Адже на українських теренах тривалий час поруч із православ’ям побутували й інші релігійні конфесії, серед яких і Унійна Церква. Українські дослід- ники, зокрема Оксана Карліна , Валентина Лось , Ігор Кривошея та багато інших, поглиблено висвітлюють її історію, зосереджуючись на василіянах як одному з основних чернечих згромаджень.
  • Item
    Іменний покажчик авторів та їхніх публікацій у "Київській Академії", вип. 1–19
    (2023) Якусик, Тетяна; Яременко, Максим
    Іменний покажчик авторів та їхніх публікацій у "Київської Академії", вип. 1–19
  • Item
    From Indifference to Obsession: Russian Claim to Kyiv History in Travel Literature of the 18th – early 19th Century
    (2023) Dysa, Kateryna
    In this article, I discuss a relatively recent development of Russian interest in Kyiv as a place with symbolic and historical significance for Russian history, which makes it a desirable target in an ongoing war. I trace the changing attitude of Russian travelers towards Kyiv’s history from the mid-eighteenth to the early nineteenth century. Earlier generations of visitors came to Kyiv primarily to visit holy places, with no knowledge of the city’s historical significance, and because it was a more affordable alternative to travel abroad. However, at the end of the eighteenth century, after Catherine II’s royal visit, the publication of guidebooks, and the ascend of history as a discipline, and interest among Russian educated elites, Kyiv’s past became an obsession for many Russian travelers. Their travel accounts were motivated by a search for the past glory of Kyiv. For Russian travelers and authorities, history became one of the key means of appropriation of Kyiv, with a new generation of travelers searching for material evidence connecting Kyivan Rus to the Russian past. However, they were unable to find much material evidence and often used their imagination to present Kyiv as a site of Kyivan Rus history, ignoring the city’s non-Russian heritage.
  • Item
    Оперативні заходи НКВС УРСР під час приєднання Південної Бессарабії до Радянського Союзу
    (2023) Бажан, Олег; Михайлуца, Микола
    У статті на основі архівних документів та матеріалів розглядається діяльність радянських органів державної безпеки на території Південної Бессарабії (з моменту приєднання смуги Кагул-Ізмаїл-Болград до складу Української РСР), спрямована на побудову політичної системи радянського зразка в регіоні, боротьбу з "антирадянськими проявами та антирадянськими елементами", репресії різних категорій громадян, зокрема й православного духовенства. У дослідженні приділяється увага функціонуванню спеціальних груп, укомплектованих офіцерами з різних управлінь Наркомату внутрішніх справ СРСР, які розгорнули діяльність в містах Північної Буковини та Бессарабії. Опираючись на документи радянських спецслужб змальовано суспільно-політичну та економічну ситуацію в Аккерманському та Ізмаїльському повітах в другій половині 1940 року, розкрито репатріацію до Німеччини німців Бессарабії, розкрито реакцію населення Української РСР на прийняття Верховної Радою СРСР Закону "Про включення Північної частини Буковини і Хотинського, Аккерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії до складу УРСР". Для розкриття теми застосовувалися як загальнонаукові, так і спеціально-історичні методи: хронологічний, порівняльно-історичний, синхронний, діахронний (періодизації), статистичний. Висновки. У ході військової операції, проведеної Червоною армією з метою примусової передачі Румунією Південної Бессарабії до складу СРСР було знищено колишню політичну систему і розпочато процес утвердження радянського тоталітаризму, який супроводжувався розгортанням політичних репресій у межах смуги Кагул–Ізмаїл–Болград. Основу репресивного апарату склали оперативно-чекістські групи, які були створені НКВС УРСР. За допомогою силової інституції (НКВС) проведено "зачистку" приєднаної до СРСР території, а саме здійснено арешти колишніх румунських урядовців, представників соціально чужих прошарків населення, активістів буржуазно-націоналістичних партій. Радянізація регіону супроводжувалася виселенням неблагонадійного елементу та боротьбою з релігією та церквою.
  • Item
    УНР: шлях суверенізації
    (Кліо, 2022) Скальський, Віталій
    Розділ 2 книги 1 "Україна й українці в 1917-1939 рр." 20 (7) листопада 1917 р. III Універсал УЦР проголосив УНР. Цей документ передбачав вибори 9 січня 1918 (27 грудня 1917 р.) та скликання 22 (9) січня Українських Установчих Зборів. До того часу влада в УНР мала належати Центральній Раді та Генеральному Секретаріату: "До Установчих Зборів України вся власть творити лад на землях наших, давати закони і правити належить нам, Українській Центральній Раді, і нашому правительству — Генеральному Секретаріатові України". До складу УНР увійшли Київська, Волинська, Подільська, Чернігівська, Полтавська, Харківська, Катеринославська, Херсонська та Таврійська (без Криму) губернії.
  • Item
    Український національно-визвольний рух у березні – листопаді 1917 р.
    (Кліо, 2022) Скальський, Віталій
    Розділ книги 1 "Україна й українці в 1917-1939 рр." У розділі йдеться про український національно-визвольний рух у березні-листопаді 1917 р.
  • Item
    УНР: спроба друга
    (Кліо, 2022) Пиріг, Руслан; Скальський, Віталій
    Розділ книги 1 "Україна й українці в 1917-1939 рр." Невдала спроба гетьмана Павла Скоропадського і консервативних сил втілити у життя державну модель на базі симбіозу давньоукраїнської традиції і реставрації дореволюційного соціально-економічного укладу означала також завершення чергового етапу Української революції. У грудні 1918 р. її бурхливий потік повертався до національно-демократичного річища, в яке українські політики спробували увійти вдруге. Висока хвиля антигетьманських та антиокупаційних настроїв надавала лідерам Директорії — тріумфаторам перемоги — впевненості у можливості відновлення УНР на постулатах ліворадикальної ідеології.
  • Item
    Українська революція: феномен, концепт, хронологія : [вступне слово]
    (Кліо, 2022) Пиріг, Руслан; Скальський, Віталій
    Вступне слово до книги 1 "Україна й українці в 1917-1939 рр." Ця глава присвячена кільком рокам в історії України, надзвичайно насиченим подіями, коли постала перша у XX ст. українська державність.
  • Item
    Слово головної редакторки
    (2023) Шліхта, Наталія
    Цей том ми приурочуємо до 30-ліття кафедри історії Національного університету "Києво-Могилянська академія", заснованої 13 січня 1993 року. У спеціальній рубриці, яка присвячена цьому ювілею, вміщено спогади і роздуми професора Михайла Кірсенка, засновника нашої кафедри, про історію загалом, а також історію та перспективи кафедри і нашого університету. Ми підготували наш журнал для широкої аудиторії науковців, викладачів, аспірантів, докторантів та усіх, хто цікавиться людиною в історії, сучасними підходами, методологіями та джерелами для її вивчення. Ми присвячуємо його ювілею рідної кафедри й вкотре засвідчуємо нашу відданість місії журналу — примноженню й популяризації історичного знання, що як ніколи актуальні в умовах повномасштабної війни Росії проти України. Коли цей том уже було подано до друку, стало відомо про трагічну загибель наших колег — професора Михайла Кірсенка, засновника й першого завідувача нашої кафедри, і Тетяни Балабушевич, яка викладала на кафедрі з моменту її заснування і була першим штатним її працівником. Немає слів, щоб висловити нашу скорботу через цю трагедію. Тому наш журнал завершує рубрика "In Memoriam", у якій ушановуємо пам’ять наших колег Михайла Кірсенка, Тетяни Балабушевич і Сергія Горіна.
  • Item
    Активи, альтернативи і перспективи історії (до 30-річчя кафедри історії в НаУКМА)
    (2023) Кірсенко, Михайло
    Життя схоже на піщаний бархан чи закрижанілу кучугуру: видряпуймося нагору повсякчас, аби не сковзнути в прірву; неможливо залишитись пасивно на місці. Замолоду шукаємо себе в світі, з плином віку і часу віднаходимо Всесвіт у собі. Ми пагінці й не дамо ся поховати, тож плекаймо самобутність і визначаймось у довкіллі, не хизуймось, а навчаймо і вчімось, добираймо гідні вартості й позбуваймось мотлоху, спілкуймось і борсаймося, сперечаймось (проте не сварімось), вагаймось і сумніваймось, долаймо перешкоди, мріймо і діймо, рухаймось і не втрачаймо віри в майбуття.