Граматична природа й сфери функціонування підрядного синтаксичного зв'язку у формі вільного поєднання

Abstract

У монографії висвітлено специфіку однієї з форм підрядного синтаксичного зв’язку - вільного поєднання, аргументовано переваги цього терміна щодо традиційного «прилягання». До кваліфікації типів синтаксичного зв’язку та їхніх форм застосовано семантико-синтаксичний підхід, із позицій якого переглянуто традиційне розуміння поняття «прилягання» (за обраною термінологією - «вільне поєднання»), відкориговано його межі та визначено його статус у системі синтаксичних зв’язків сучасної української мови, обґрунтовано критерії диференціації слабкого керування та вільного поєднання у відмінковому вияві. Уперше з позицій семантико-синтаксичного підходу описано формально- структурні моделі конструкцій, між компонентами яких підрядний зв’язок реалізовується у формі вільного поєднання, а також простежено тип семантико-синтаксичних відношень, що встановлюються в цих конструкціях. Особливу увагу зосереджено на аналізові вільного поєднання у відмінковому вияві, з’ясовано потенціал кожного відмінка вільно поєднуватися з синтаксичною домінантою та схарактеризовано умови, за яких це відбувається. Окреслено ядерну, напів’ядерну, напівпериферійну й периферійну зони функціонування вільного поєднання.