Кант в Аушвіці: звичаєвість та інституції
Loading...
Date
2016-02
Authors
Циба, В'ячеслав
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України
Abstract
У статті досліджено проблеми, пов’язані з моральної взаємодією у сфері, де систематичне насилля з боку держави заміщує собою інститути права. Стверджується, що практичні вчинки, через припущену єдність суб’єктивного воління й об’єктивної мети моралі, потребують публічних принципів нормативності, з якими мають бути узгоджені соціальні та політичні інститути. Тож, якщо регулятивні правила не можна заснувати на єдності волі спільноти можливих моральних дієвців, осердя категоричного імперативу втратить загальну позитивну силу законотворення. Автор ставить питання, чи міг би сам Кант залишитися вірним етичним приписам, не маючи прав і змоги довіряти іншим моральним дієвцям, якби він опинився у царині повної непублічності, прикладом якої є умови концентраційного табору. Табірний світ (так званий смертєсвіт) існує як абсолютна приватність, позбавлена структур солідарності та критеріїв людської гідності. Такий світ руйнує інституції самореалізації раціональної моральної природи людини. Висувається припущення, що спосіб погодження суб’єктивної свободи, метафізики звичаєвості та неминучості політичної участі імпліцитно наявний у Кантовій ідеї антропономії.
The article examines the problems with moral interaction raised where systematic state violence substitutes the institutions of law. It is argued that practical deeds, because of presupposed unity of subjective willing and objective moral aim, need some public principles of normativity which can be realized in social and political institutions. If, therefore, regulative rules could not be based upon unity of the will of a community of possible mor-al actors, the core of categorical imperative would be deprived of its universal positive law-making power. The author issues the challenge, what if Kant himself could follow his ethi-cal prescriptions having no rights and sufficient trust between him and his participants in a moral deal, i.e. in the realm of total unpublicity. A kind of such possibility was entirely fulfilled in conditions of concentration camps. The camp world, the so called death-world, existed as absolute privacy without structures of solidarity and criteria of human dignity. A world like this ruins institutions for self-realization of a rational human moral nature, as reason itself. It is suggested that Kant’s idea of anthroponomy may involve, albeit not worked-out enough, a good ground to connect subjective freedom with both (a) the meta-physics of morality and (b) nonremovability of political struggle.
The article examines the problems with moral interaction raised where systematic state violence substitutes the institutions of law. It is argued that practical deeds, because of presupposed unity of subjective willing and objective moral aim, need some public principles of normativity which can be realized in social and political institutions. If, therefore, regulative rules could not be based upon unity of the will of a community of possible mor-al actors, the core of categorical imperative would be deprived of its universal positive law-making power. The author issues the challenge, what if Kant himself could follow his ethi-cal prescriptions having no rights and sufficient trust between him and his participants in a moral deal, i.e. in the realm of total unpublicity. A kind of such possibility was entirely fulfilled in conditions of concentration camps. The camp world, the so called death-world, existed as absolute privacy without structures of solidarity and criteria of human dignity. A world like this ruins institutions for self-realization of a rational human moral nature, as reason itself. It is suggested that Kant’s idea of anthroponomy may involve, albeit not worked-out enough, a good ground to connect subjective freedom with both (a) the meta-physics of morality and (b) nonremovability of political struggle.
Description
Keywords
публічність, категоричний імператив, нормативність, людська гідність, Кант, Шаламов, стаття