Смислове обрамлення світу міста в романі Валерія Шевчука "Стежка в траві. Житомирська сага"

Abstract

У статті проаналізовано образ міста в романі Валерія Шевчука "Стежка в траві. Житомирська сага". Околицю Житомира репрезентовано як смисловий модус – це межа (між своїм і чужим, сакральним і профанним, духовністю і тілесністю), міст, поріг дому і табу. Проте всі ці культурні архетипи і філософські концепти об’єднано в авторському зміщенні смислових акцентів між центром до периферії так, що окраїна вибудовується як автономний світ, окрім якого не існує нічого. Письменник актуалізує культурні архетипи межі для того, щоб наголосити на граничності не тільки світу міста, а й світу людини – духовного і тілесного