The article substantiates necessity of revision of the aim and approach of
traditional muscology on saving icons. The author states that icons should not
be extorted artificially from it's historic and cultural being but should be saved
at the church due to impossibility in carrying out it's direct functions (didactic,
symbolic, sacred-mystic, liturgical) in a museum, so the icon can't be separated
from divine service. It's sense is in church but not in museum.
У статті обгрунтовується потреба ревізії мети і підходу традиційної музеологїї щодо
зберігання іконописних творів. Стверджується необхідність не вилучати ікони штучно
з контексту свого історико-культурного буття, а зберігати в авторському контексті,
тобто у церкві, оскільки в музейних стінах вони не мають змоги виконувати свої призначені
функції (дидактичну, символічну, сакрально-містичну, літургійну), тому ікона невіддільна
від богослужіння, її сенс — життя у храмі, а не в музеї.
